УЧЕБНИКИ
ОН-ЛАЙН

Главная Заказать работу Контактная информация Статьи партнёров


ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІЗИНГОВИХ КОМПАНІЙ

Питання теми:

1.       Сутність лізингу

2.       Місце лізингу в комплексі заходів для підвищення інвестиційної активності в Україні

3.       Суб'єкти й об'єкти лізингових відносин

4.       Форми, види і типи лізингу

5.       Організація лізингових операцій

6.       Відмінні риси лізингових операцій

7.       Переваги лізингу

8.       Порядок розрахунку лізингових платежів

 

Сутність лізингу

Лізинг, як економічна категорія, має безліч визначень. Насамперед, лізинг – слово англійського походження, похідне від дієслова to lease, що означає брати і здавати майно в тимчасове користування. Найбільш точно відображає сутність терміна “лізинг” таке визначення: лізинг являє собою інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових коштів, при якому лізингодавець зобов'язується придбати у власність обумовлене договором майно у визначеного продавця і надати це майно лізингоодержувачу за плату в тимчасове користування з правом подальшого викупу.

Лізингова угода, у свою чергу, являє собою сукупність договорів, необхідних для реалізації договору лізингу між лізингодавцем, лізингоодержувачем і продавцем (постачальником) предмета лізингу.

Предметом лізингу можуть бути будь-які неспоживані речі, у тому числі підприємства й інші майнові комплекси, будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби й інше рухоме і нерухоме майно, які можуть використовуватися для підприємницької діяльності. Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки й інші природні об'єкти, а також майно, що законодавчо заборонені для вільного обороту чи для яких встановлений особливий порядок обороту.1

Фінансові відносини суб’єктів лізингу складаються за схемою (рис. 6):

1. Користувач (після вступу в лізингові відносини – лізингоодержувач) повідомляє лізингову компанію, яке обладнання йому необхідно.

2. Лізингова компанія, переконавшись в ліквідності проекту, купує це обладнання у фірми-виробника, чи іншої юридичної або фізичної особи, яка продає майно, що є об'єктом лізингу.

3. Лізингова компанія (лізингодавець), ставши власником обладнання, передає його в тимчасове користування з правом подальшого викупу (визначається договором)  лізингоодержувачу, отримуючи натомість лізингові платежі.

1 Закон України “Про лізинг”  від 16 грудня 1997 року

 

Більш складна схема трьохсторонньої лізингової угоди представлена на рис. 7

1. Одержання заявки від лизингоодержувача 2. Підготовка висновку про платоспроможність лизингоодержувача й ефективність проекту 3. Скерування виробнику (постачальнику) наряд-замовлення 4. Отримання позички 5. Висновок договору купівлі-продажу 6. Підписання акта приймання обладнання в експлуатацію 7. Висновок лізингової угоди 8. Висновок договору про технічне обслуговування переданого в лізинг майна 9. Висновок договору страхування 10. Виплата лізингових платежів 11. Повернення об'єкта лізингу 12. Повернення позички і виплата відсотків.

Рис. 7. Трьохсторонній лізинг

Місце лізингу в комплексі заходів для підвищення інвестиційної активності в Україні

Основною умовою виходу економіки України з кризи є структурна перебудова народного господарства, що неможливо без росту інвестицій при підвищенні ефективності їхнього використання. Україна має гостру потребу в інвестиціях.

Як неможливо домогтися зміни системи в цілому шляхом форсованої зміни однієї з підсистем, так неможливо досягти істотних змін в інвестиційній сфері за допомогою розвитку лише одного з факторів активізації інвестиційної діяльності. Позитивні результати можливі на основі комплексного підходу. На сьогодні розроблено комплекс нормативних документів, що регулюють інвестиційну діяльність в умовах ринкових відносин. Поряд із правовим регулюванням формування інвестицій за рахунок прибутку й амортизаційних відрахувань, основних фінансових ресурсів, розробляються і впроваджуються нові підходи до стимулювання інвестиційної активності – конкурсне розміщення централізованих ресурсів по інвестиційних проектах та ін.

Урядом вжито ряд заходів для розвитку інвестиційної бази в Україні, і лізингу, зокрема, приділяється важливе місце. Так, Верховна Рада України 31.12.1998 року прийняла зміни до Закону “Про лізинг”, Міністерством економіки України затверджені методичних рекомендацій практичного характеру. Втім на практиці лізинг залежить від розвитку реального сектора економіки та інвестиційного клімату в ньому.

Ідея поділу права володіння і права власності та отримання вигоди з такого володіння відома з незапам'ятних часів, а розвиток і поширення сучасного лізингу ще раз підтверджує, що нове – це добре забуте старе.

Ще Аристотель у “Риториці” відзначив, що багатство складає не володіння майном на основі права власності, а його (майна) використання. Англійський автор Т. Кларк стверджує, що лізинг був відомий задовго до того, як жив Аристотель. Він знаходить кілька положень про лізинг у законах Хаммурапи, прийнятих близько 1760 р. до н.е. Римська імперія також не залишилася осторонь від проблем лізингу – вони знайшли своє відображення в Іституціях Юстіана.

Традиційно лізинг вважається американським винаходом. За відлік лізингових операцій закордонні дослідники приймають 1877 рік, коли американська компанія “Белл Телефон Компані” прийняла рішення замість продажу телефонів здавати їх в оренду. Могутній імпульс розвитку лізингу дало створення спеціальних лізингових компаній, для яких лізинг став не тільки засобом торгової політики, але й предметом діяльності. Перша лізингова компанія “Юнайтед Стейтс лізинг корп.” була створена в 1952 році в Сан-Франциско.

На початку 60-х років американські підприємці “перевезли” лізинг у Європу, де перша лізингова компанія – “Дойче лізинг Гмбх” з'явилася в 1962 році в Дюссельдорфі.

Нерідко лізинг використовувався задля приховування істинного стану речей –власне для введення в оману кредиторів. У 1571 р. був виданий закон про заборону таких угод, дозволялося використовувати тільки дійсний лізинг.

Одним з перших законів про лізинг став Закон Уельсу 1284 р.

Обсяг лізингових операцій у 60-і роки складав близько 1 млрд. доларів, до кінця 80-х перевищив 110 млрд. доларів. Лізингові компанії одержали назву “фінансово-лізингові товариства”. Однак їх розвиток стримувався недосконалістю законодавства. Бурхливий ріст кількості й обсягів лізингових операцій почався після правового закріплення статусу лізингових договорів. Цей період припадає на 80-і роки. Найбільше "лізингових інвестицій" серед західноєвропейських країн здійснюють Ірландія (46 відсотків від загального обсягу) і Англія (35,8 відсотків), а серед країн Східної Європи - Чехія.

В азіатському регіоні лізинговий бізнес одержав свій розвиток у 60-і роки.

Історія використання лізингу повторилася й у ХХ ст. Сучасний лізинговий бум привів до появи численних угод, що лише нос назву “лізинг”, але по суті, одержуючи великі доходи, лише давав можливість ухтися від сплати податків. Тож перші законодавчі акти в цій сфері став за мету розмежування “дійсного” і “мнимого” лізингу шляхом застосування різних критеріїв і показників.

Нині у розвинутих країнах на лізингові операції припадає 25 - 30 відсотків інвестицій. Близько 80 відсотків нових видів продукції виготовляється саме на орендованому обладнанні. Окрім лізингу обладнання у світі має місце лізинг зерна, лізинг робочої с, інші види. Тож потенціал цього виду економічних відносин для України відкриває значні перспективи.

До кінця 90-х років у США, наприклад, питома вага лізингових операцій у загальному обсязі інвестицій перевищувала 35 відсотків. У Японії, у свою чергу, щорічний приріст обсягу лізингових операцій складає 25-40 відсотків.

Сучасний світовий ринок лізингових послуг зосереджений у світових економічних центрах: США, Західна Європа, Японія. Міжнародний ринок лізингових послуг вважається одним з найбільш динамічних (Таблиця  3).

Таблиця  3.

Частка лізингу в загальній сумі капітальних вкладень у машини й обладнання за 90-і роки.

Країни

частка у %

Англія, Франція, Швеція, Іспанія

12 - 17

Італія, Голландія

12 - 14

Австралія, Данія, Норвегія, Японія

8 - 10

США

25 - 30

 

На сучасному етапі розвитку лізингу відбувається створення міжнародних лізингових товариств. Наприклад “Об'єднання європейських лізингових товариств”, що поєднує товариства і союзи 17 європейських країн.

У деяких країнах держава використовує лізинг для підтримки малого бізнесу забезпечуючи надання лізингових послуг малим підприємствам.

Суб'єкти й об'єкти лізингових відносин

У лізинговій угоді беруть участь кілька суб'єктів:

Лізингодавець - фізична або юридична особа, що за рахунок залучених чи власних коштів отримує при реалізації лізингової угоди у власність майно і надає його як предмет лізингу  лізингоодержувачу за визначену плату, на певний строк і на визначених умовах у тимчасове володіння й користування з переходом чи без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу.

Лізингоодержувач - фізична або юридична особа, що відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за визначену плату, на певний строк і на визначених умовах у тимчасове володіння й користування.

Продавець майна (постачальник) - фізична або юридична особа, що відповідно до договору купівлі-продажу продає  лізингодавцю в обумовлений термін вироблене (придбане) нею майно, що є предметом лізингу. Продавець (постачальник) зобов'язаний передати предмет лізингу  лізингодавцю чи  лізингоодержувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Банк (чи інша кредитна установа), що надає кошти на придбання предмета договору.

На ринку лізингових послуг можна виділити і спеціальні суб'єкти, такі як:

Страхові компанії, що здійснюють страхування ризиків, що виникають при лізинговій угоді: страхування майна лізингодавця, кредитів, наданих лізингодавцю кредитною установою, від можливих ризиків неплатежів і ін.

Українська Асоціація Лізингових Компаній (“Укрлізинг”), некомерційне об'єднання лізингових компаній, банків і інших підприємств, що займаються лізингом. “Укрлізинг” здійснює:

а) координацію діяльності організацій, що входять до неї, і об'єднання їх коштів для здійснення спільних взаємовигідних проектів;

б) розробку разом з органами державного керування стратегічних напрямків і програми розвитку лізингу в Україні;

в) підготовку проектів законодавчих актів;

г) участь у роботі міжнародних асоціативних громадських організацій.

Суб'єктом лізингу можуть бути резидент, нерезидент, а також суб'єкт підприємницької діяльності за участю іноземного інвестора, що здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України.

Вивчення стану фінансового лізингу в розвинутих країнах дозволяє виділити основні групи обладнання, що здаються в оренду:

        транспортне (літаки, автомобілі, морські судна, залізничні вагони і т.п.);

        зв'язку (радіостанції, супутники, поштове і т.п.);

        сільськогосподарське;

        будівельне (крани, бетономішалки і т.п.) та інше.

 

Форми, види і типи лізингу

Відповідно до українського законодавства1 розрізняють два типи лізингу: внутрішній і міжнародний.

При здійсненні внутрішнього лізингу лізингодавець, лізингоодержувач і продавець (постачальник) є резидентами України. Якщо предмет лізингу знаходиться у власності резидента України, договір міжнародного лізингу регулюється законодавством України.

При здійсненні міжнародного лізингу  лізингодавець чи лізингоодержувач є нерезидентом України. Якщо предмет лізингу знаходиться у власності нерезидента України, то договір міжнародного лізингу регулюється національними законами в області зовнішньоекономічної діяльності.

У межах довготермінової оренди розрізняють два види лізингових операцій: фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менший того, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладення договору.

Після закінчення терміну договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або придбавається ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший того, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладення договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю та може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Розрізняють три форми лізингу:

- зворотний лізинг - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг;

- пайовий лізинг - це здійснення лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;

- міжнародний лізинг - це договір лізингу, коли суб'єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав, або майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Розрізняють довго-, середньо- та короткотерміновий лізинг:

-          довготерміновий - лізинг, що здійснюється протягом трьох і більше років;

-          середньотерміновий - здійснюється протягом півтора – три роки;

-          короткотерміновий - здійснюється здебільшого до півтора року.

У господарській практиці сучасних розвинутих країн застосовуються різні види лізингу, кожен з яких характеризується специфічними особливостями. Найбільш розповсюдженими є:

        оперативний (сервісний) лізинг (operating lease)

        фінансовий (капітальний) лізинг (Financial lease)

        зворотній лізинг (sale and lease back)

        частковий лізинг (за участю третьої сторони) (leveraged lease)

        прямий лізинг (direct lease)

        сублізинг (sub-lease)

Втім, усі існуючі види угод є різновидами двох базових форм лізингу – оперативного або фінансового. Розглянемо детально механізм дії найбільш розповсюджених видів лізингу:

Оперативний (сервісний) лізинг (Рис. 8).

1-       заявка на обладнання;

2-       плата за обладнання;

3-       передача обладнання;

4-       орендні платежі;

5-       повернення обладнання після закінчення терміну контракту;

1 Закон України “Про лізинг”  від 16 грудня 1997 року

 

Рис. 8. Оперативний лізинг

Оперативний (сервісний) лізинг – це угода про поточну оренду. Як правило, термін такої угоди менший від періоду повної амортизації орендованого активу. Таким чином, передбачена контрактом орендна плата не покриває повної вартості активу, що викликає необхідність здавати його в лізинг кілька разів.

Найхарактернішою рисою оперативного лізингу є право лізингоодержувача (орендаря) на дострокове припинення контракту. Подібні угоди можуть передбачати надання різних послуг щодо монтажу і поточного технічного обслуговування обладнання, що здається в оренду. Звідси й друга, часто вживана назва цієї форми лізингу – сервісний. Вартість послуг, що надаються, включається в орендну плату або сплачується окремо.

До основних об'єктів оперативного лізингу відносяться швидко застаріваючі види обладнання (комп'ютери, копіювальна і множильна техніка, різні види оргтехніки і т.д.) і технічно складні, що потребують постійного сервісного обслуговування (вантажні і легкові автомобілі, повітряні авіалайнери, залізничний і морський транспорт).

Очевидно, що в цілому умови оперативного лізингу більш вигідні для орендаря. Зокрема, можливість дострокового припинення оренди дозволяє вчасно позбутися морально застарілого обладнання і замінити його більш високотехнологічним і конкурентноздатним. Крім того, при виникненні несприятливих обставин орендар може швидко припинити даний вид діяльності, достроково повернувши відповідне обладнання власнику, та істотно скоротити витрати, пов'язані з ліквідацією чи реорганізацією виробництва.

У випадку реалізації разових проектів чи замовлень оперативний лізинг звільняє від необхідності придбання і подальшого утримання обладнання, що надалі не знадобиться.

Використання різних сервісних послуг, що надаються лізингодавцем або виробником обладнання, дозволяє скоротити витрати на поточне технічне обслуговування і утримання відповідного персоналу.

До недоліків оперативного лізингу відносять: більш високу, ніж при інших видах лізингу, орендну плату; вимоги про внесення авансів і передоплат; наявність у контрактах умов про виплату неустойок у випадку дострокового припинення оренди; інші умови, покликані знизити і частково компенсувати ризик власників майна.

Фінансовий (капітальний) лізинг (Рис. 9)

 

1-       заявка на обладнання;

2-       плата за обладнання;

3-       передача обладнання;

4-       орендні платежі.

Рис. 9. Фінансовий лізинг

Фінансовий (капітальний) лізинг – довгострокова угода, що передбачає повну амортизацію орендованого обладнання за рахунок плати, внесеної орендарем. Оскільки подібні угоди не допускають можливості дострокового припинення оренди, правильне визначення величини періодичної плати забезпечує власнику повне відшкодування понесених витрат на придбання і утримання обладнання, а також необхідну норму прибутковості. При цій формі лізингу усі витрати щодо монтажу та поточного обслуговування майна здійснює, як правило, орендар. Часто подібні угоди передбачають право орендаря на викуп майна після закінчення терміну контракту за пільговою або залишковою вартістю.

На відміну від оперативного, фінансовий лізинг істотно знижує ризик власника майна. По суті, його умови подібні до одержання довготермінового банківського кредиту, оскільки передбачають повне погашення вартості обладнання (позики); внесення періодичної плати, що включає вартість обладнання і дохід власника (виплата позики – основна і процентна частини); право оголосити орендаря банкрутом у випадку його нездатності виконати угоду і т.д.

До об'єктів фінансового лізингу належить нерухомість (земля, будинки і спорудження), а також довготермінові засоби виробництва.

Фінансовий лізинг служить базою для утворення двох інших форм довготермінової оренди – зворотній і частковий (за участю третьої сторони).

 Зворотний лізинг (Рис. 10)

 

 

1-       обладнання;

2-       орендні платежі;

Рис. 10. Зворотний лізинг

 

Зворотний лізинг являє собою систему двох угод, при якій власник продає обладнання у власність іншій стороні з одночасним висновком договору про його довготермінову оренду в покупця. Покупцями, зазвичай, є комерційні банки, інвестиційні, страхові чи лізингові компанії. У результаті проведення такої операції змінюється власник обладнання, а його користувач залишається колишнім, одержавши у своє розпорядження додаткові кошти фінансування. Інвестор же, по суті, кредитує колишнього власника, одержуючи, як забезпечення, право власності на його майно. Подібні операції часто здійснюються в умовах ділового спаду для стабілізації фінансового стану підприємств.

Частковий лізинг (за участю третьої сторони) (Рис. 11)

Частковий лізинг – різновид фінансового лізингу, що передбачає участь в угоді третьої сторони – інвестора. Як правило, ним є комерційний банк, страхова чи інвестиційна компанія. У цьому випадку лізингова фірма, попередньо уклавши контракт на довготермінову оренду обладнання, придбаває його у власність, оплативши частину вартості за рахунок позикових коштів. Як забезпечення отриманої позики, використовується придбане майно (як правило, на нього оформляється заставна) і майбутні орендні платежі. При цьому лізингова фірма користується податковими пільгами, стосовно амортизації обладнання і погашення боргових зобов'язань. Основними об'єктами даної форми лізингу є дорогі активи, такі, як родовища корисних копалин, обладнання для видобувних галузей і т.д.

Прямий лізинг передбачає, що орендар укладає з лізинговою фірмою угоду про придбання необхідного обладнання і передачу його в оренду. Часто угода про оренду може бути укладена безпосередньо з фірмою-виробником. Найбільш відомими виробниками, що надають свою продукцію за умовами лізингу, є IBM, Xerox, GATX, а також багато авіаційні, суднобудівних та автомобільних компаній. Серед них, лідери світового автомобільного ринку – концерни “Даймлер-Крайслер” і BMW є засновниками ряду провідних лізингових компаній, через які здійснюють збут продукції в багатьох країнах світу.

1-       заявка на обладнання;

2-       позика без права регресу на орендаря;

3-       плата за обладнання;

4-       платежі за позикою;

5-       обладнання;

6-       орендні платежі;

Рис. 11. Частковий лізинг

 

 

Прямий (двосторонній) лізинг (Рис. 12)

 

Виробник                  1                                 Орендар

(лізинговий підрозділ)

                                                                       2

 

1-       обладнання;

2-       орендні платежі;

Рис. 12. Прямий лізинг

1-       обладнання;

2-       орендні платежі;

3-       орендні платежі’.

Рис. 13. Сублізинг

Сублізинг - особливий вид відносин, що виникають у зв'язку з переуступкою прав користування предметом лізингу третій особі, та оформляється договором сублізингу.

Особа, що здійснює сублізинг, приймає предмет лізингу в лізингодавця за договором лізингу і передає його в тимчасове користування  лізингоодержувачу за договором сублізингу. Згідно з чинним законодавством переуступка лізингоодержувачем третій особі своїх зобов'язань щодо виплати їй лізингових платежів не допускається.

При передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язково оформляється письмова згода  лізингодавця. При сублізингу основний орендодавець має першочергове право на одержання орендних платежів. У договорі обумовлюється, що у випадку банкрутства третьої особи орендна плата надходить основному орендодавцю.

Відмінною рисою міжнародного сублізингу, як різновиду міжнародного лізингу, є переміщення предмета лізингу через митний кордон України на термін дії договору .


ЗМІСТ ПІДРУЧНИКА



Реклама!


Заказать реферат





Статистика

Всего 24 учебника


Поиск



Все книги на данном сайте являются собственностью их авторов и предназначены исключительно для ознакомительных целей.
Просматривая, скачивая книгу Вы обязуетесь в течении суток ее удалить.