УЧЕБНИКИ
ОН-ЛАЙН

Главная Заказать работу Контактная информация Статьи партнёров


Підручний фінансовий ринок

ТЕМА 5. РИНОК КАПІТАЛІВ

  1. Структура ринку капіталів
  2. Суть та функції кредиту
  3. Банки, як основні учасники ринку капіталів

 

1.   ПИТАННЯ № 24 СТРУКТУРА РИНКУ КАПІТАЛІВ

Ринок капіталів - це частина фінансового ринку, де форму­ються попит і пропозиція в основному на середньо- і довго­строковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капі­тал і де формуються попит і пропозиція на нього.

 

Позиковий капітал - це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення.

Формою руху позикового капіталу є кредит. Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в процесі відтво­рення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва, грошові доходи і заощадження всіх верств населення. На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік.

Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва і збільшен­ню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню ос­новного капіталу.

Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

З функціональної точки зору ринок капіталів - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення: з інституційної - сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал.

Таким чином, ринок капіталів - це складова частина фінан­сового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів і ри­нок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення коротко­строкових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позиково­го і банківського капіталів, комерційного і банківського кре­дитів, а також функціонування кредитних аукціонів.

Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку (об'єкт угоди - наданий у позику грошовий капітал на основі співвідношення попиту і пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка).

Найрозвиненішим можна вважати ринок капіталів США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної сис­теми і розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем на­громадження грошового капіталу, широкою інтернаціоналізацією.

Про створення ринку капіталів в Україні говорити поки ще рано. Мова може йти тільки про наявність і зміцнення деяких елементів цього ринку: формування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кре­дитно-фінансових установ і становлення ринку цінних паперів.

Ринок капіталів - це один із сегментів фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом і забезпечення кругообігу позикового капіталу.

 

ПИТАННЯ № 25 ОСНОВНІ УЧАСНИКИ ЦЬОГО РИНКУ:

 

-            первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресур­сів, які мобілізовані банками і перетворені у позиковий капітал;

-             спеціалізовані посередники - кредитно-фінансові організації, які здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасову передачу його позичальникам на зворотній основі за плату у формі відсотків;

-            позичальники - юридичні і фізичні особи, а також держа­ва, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові запла­тити спеціалізованому посереднику за право тимчасового корис­тування ними.

Особливість цього ринку сьогодні в Україні - централізо­ване регулювання кредитних відносин в економіці з боку дер­жави через НБУ. Це сприяє формуванню повноцінної системи безготівкового грошового обігу, а також розширенню переліку послуг і операцій комерційних банків.

Кредитні важелі використовуються як один із найефективні­ших регуляторів ринкової економіки:

- середньострокові позики - на цілі як виробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення вони одер­жали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інновацій­них проектів із середніми обсягами необхідних інвестицій;

-    довгострокові позики - в інвестиційних цілях. Для них ха­рактерний великий обсяг переданих ресурсів. Особливий розвиток вони одержали в капітальному будівництві, паливно-енергетично-му комплексі, сировинних галузях економіки. Такі позики вида­ються на термін від 3 до 5 років. У нашій країні вони використо­вуються не дуже широко через загальну нестабільність економіки і меншу прибутковість у порівнянні з короткостроковими кредит­ними операціями.

 

2.    ПИТАННЯ № 26         СУТЬ І ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ

Кредитні відносини функціонують у системі економічних відно­син. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу - позикового.

Кредитні відносини - це частина економічних відно­син, яка пов'язана з наданням коштів у позику і по­верненням її разом із певним відсотком.

Кредит є формою вияву кредитних відносин. Він виражає економічні відносини між кредитором та позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.

Кредит поєднує у собі два процеси:

    І) акумуляцію тимчасово вільних коштів;

  2) вкладення або розміщення цих коштів.

Таким чином, кредит обслуговує більшу частину товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки об­мінного характеру. Він с важливим засобом забезпечення фінам сово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

Суть кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дає змогу встановити зв'язок креди­ту із системою економічних відносин.

Розглядаючи суть і функціонування кредиту в сучасних умо­вах, слід враховувати, що кредит - джерело формування основ­них і оборотних фондів; він збільшує швидкість обороту фондів. Кредит тісно взаємодіє зі збалансованістю економіки, що є най­важливішою умовою ефективності суспільного виробництва - збалансованістю між тимчасово вільними ресурсами й обсягом коштів, що перерозподіляються. Недотримання цього балансу веде до перекручування природи кредиту і негативно впливає на грошовий обіг.

Кредитні відносини, у свою чергу, впливають на збалансова­ність економіки, регулювання (підтримку або оптимізацію) про­порцій суспільного відтворення між виробничою і невиробни­чою сферами. В Україні відбувається перехід позикових капі­талів зі сфери виробництва у сферу обігу, що сприяє порушенню макроекономічної збалансованості. Кредит як один із факторів ринкових відносин впливає на товарно-грошову збалансованість, веде до збільшення виробництва товарів (а в 60-70-х роках, навпаки, викликав справжній товарно-грошовий дисбаланс, тому що гроші частково втрат товарне забезпечення).

На діяльність підприємств кредит впливає через систему відносин комерційного розрахунку; зокрема, він впливає на відтворювальний процес через кругообіг і оборот фондів під­приємств. Із суті кредиту випливає, що він виконує функцію перерозподілу вартості в процесі відтворення.

Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою кредиту пере­даються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих і особистих потреб. Такий пере­розподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче й особисте споживання. Тому перерозпо­діляються не лише кошти, а й матеріальні ресурси.

Антипаційна (емісійна) функція полягає у створенні кредит­них грошей для грошового обігу, її виконує тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії і кредитної рестрикції (звуження) регулюється кількість грошей в обігу, причому ви­лучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається важ­че, ніж їх випуск в обіг.

Контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль над діяльністю позичальника. Можливості такого контролю ви­пливають із природи кредиту. Варто наголосити, що, вступив­ши у кредитні відносини, одержувач кредиту також повинен контролювати свою діяльність для того, щоб вчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

Оборотність кредиту дає можливість не лише виявляти по­рушення процесу виробництва або реалізації продукції, а й сти­мулює підприємство не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплати зайвих відсотків банку, до обмеження або повного припинення видачі кредитів.

 

3.    ПИТАННЯ № 27 БАНКИ, ЯК ОСНОВНІ УЧАСНИКИ РИНКУ КАПІТАЛІВ

Банк є однією із сторін відносин, яка в певній угоді на рин­ку капіталів виступає або як кредитор, або як позичальник.

У банку сконцентровані й проходять потоки тільки в гро­шовій формі. Банк утворився як наслідок розвитку кредиту, який, у свою чергу, є фундаментом цієї установи.

Банк є головною ланкою кредитної системи і забезпечує широкий комплекс різноманітних банківських послуг. Ця кре­дитна установа приймає і розміщує грошові внески громадян та юридичних осіб, надає різні види позик, здійснює розра­хунки за дорученням клієнтів та їхнє касове обслуговування; випускає чеки, акредитиви, акції, облігації тощо; купує, збері­гає та продає цінні папери; здійснює валютні операції; надає консультаційні послуги.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комер­ційних банків поділяють на дві групи:

 

пасивні операції -- забезпечують формування ре­сурсів банку, необхідних йому, крім власного капіталу, для забезпечення нормальної діяльності, забезпечен­ня ліквідності й одержання запланованого доходу.

До пасивних операцій належать:

залучення коштів на депозитні рахунки (поточні, строкові,

ощадні та інші):

- недепозитне залучення коштів (одержання позик на міжбанківському ринку, позик Центрального банку, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань).

Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів. Ці кошти називаються депозита­ми, а операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, за рахунок яких банк формує переважну час­тину своїх дохідних активів. Недепозитні кошти залучають, як правило, для підтримки ліквідності банків, тобто в надзвичай­них ситуаціях, оскільки ці кошти дорожчі та  більш короткострокові, ніж депозитні.

 

активні операції -- пов'язані з розміщенням бан­ком власних та залучених коштів для одержання до­ходу і забезпечення своєї ліквідності.

До активних операцій належать:

операції з надання кредитів (кредитні операції);

-   вкладення у цінні папери;

-   формування касових залишків та резервів;

-   формування інших активів (формування основних засобів -будівель, обладнання тощо).

Ключовий вид активних операцій - кредитні, які забезпе­чують переважну частину доходів багатьох банків. Це важливе джерело коштів для економіки.

 

ПИТАННЯ № 28  ПОНЯТТЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ ТА ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

 

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківсь­кий кредит. Кредитування суб'єктів господарювання і грома­дян - одна з найважливіших функцій банків як спеціалізова­них кредитних установ.

Банківський кредит - це форма кредиту, за якою кошти надаються в позику банками. Банківський кре­дит - необхідний інструмент стимулювання економі­ки, без якого не можуть успішно працювати товаро­виробники.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є:

- тимчасово вільні кошти держави й осіб, на добровільній основі передані фінансовим посередникам для подальшої капіталі­зації і отримання прибутку. Вони відображаються на депозитних рахунках у відповідних комерційних банках і забезпечують власни­кам фіксований дохід у формі відсотків із вкладів;

- кошти, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгового капіталу.

Банківський кредит має комерційний характер. Мета діяль­ності банку в процесі кредитування - отримання максималь­ного прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається го­ловна лінія економічної поведінки банків як при купівлі кре­дитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

Банки надають кредити, використовуючи такі принципи, які зумовлюють реалізацію один одного: забезпеченість, поверненість, терміновість, платність і цільовий характер.

 

ПИТАННЯ № 29 КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

 

Кредити, які надаються банками, можна класифікувати за різними ознаками.

За термінами користування банківські кредити поділяють на:

-   середньострокові, короткострокові, довгострокові;

-   до запитання;

-  прострочені, термін користування якими минув;

- відстрочені, для яких на прохання позичальника був перене­сений термін погашення.

Залежно від забезпечення: забезпечені та бланкові (незабезпечені).

За забезпеченням виділяють:

-          забезпечені заставою;

-            гарантовані;

-            з іншим забезпеченням.

Банківський кредит під заставу цінних паперів називається ломбардним кредитом.

За методами надання:

-  у разовому порядку;

-   відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантований - коли комерційний банк бере на себе зобов'язання надати кредит відразу, коли клієнтові це буде необхідно.

У світовій банківській практиці найпоширенішими схемами надання позики є кредитна лінія, револьверний (автоматично поновлюваний) кредит, контокорентний рахунок, овердрафт.

За методами погашення:

-          негайно;

-            на виплат;

-          достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичаль­ника);

-            з регресом платежів;

-          після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

За характером і способом сплати відсотків:

-          з фіксованою ставкою відсотка;

-             зі ставкою відсотка, що коливається;

-           зі сплатою відсотків одночасно з одержанням кредиту (дисконтний).

Залежно від кількості кредиторів:

-          виданий одним банком;

-           консорціумний;

-            рівнобіжний.

Залежно від якісної характеристики: 

-          найвищої якості;

-            задовільний;

-            маржинальний;

-            критичний;

-           збитковий, який підлягає списанню.

 

КРЕДИТНА ПОЛІТИКА КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Національний банк України поділяє кредити на стандартні, нестандартні й безнадійні.

Ефективність позикових операцій банку визначається його кредитною політикою. Кредитна політика формує основні напря­ми позик. Кредитні вклади для банку повинні бути надійними і рентабельними. Ступінь кредитного ризику визначається мож­ливо допустимим максимальним розміром ризику на одного позичальника. Завдання банку полягає в досягненні оптималь­ного співвідношення ризиковості та прибутковості своїх кредит­них операцій.

Кредитні операції несуть у собі найбільшу загрозу для банків - ризик неповернення позик. Тому банки при наданні кредитів повинні вживати заходів щодо запобігання кредитним ризикам і ретельно перевіряти кредитоспроможність позичальника; ви­магати забезпечення позики чи гарантії її повернення, створю­вати резервні фонди тощо.

Високодохідним та менш ризиковим об'єктом банківських вкладень є цінні папери. Вони дають банкам можливість забез­печити підвищення дохідності (оскільки деякі види цінних па­перів мають значно вищий рівень доходу, ніж позики), підви­щення ліквідності (деякі цінні папери мають високу ліквідність і в банківському портфелі виконують роль вторинного резер­ву), диверсифікацію ризиків (банки можуть тримати в своїх портфелях багато цінних паперів різних емітентів), проникнення в капітал інших корпорацій, у тому числі банків.

Банківський портфель цінних паперів як сукупність цінних паперів усіх видів, якою володіє банк у певний момент, забез­печує ліквідність і стійкість банку (група короткострокових цінних паперів — казначейські облігації і векселі, депозитні серти­фікати, муніципальні облігації, комерційні векселі тощо), підви­щує дохідність банку (середньо- і довгострокові цінні папери - довгострокові державні облігації, акції, корпоративні довго­строкові облігації).

На фінансовому ринку банки ще й надають банківські по­слуги, які є надзвичайно дохідними, майже безризиковим ви­дом діяльності. До групи банківських послуг належать: га­рантійні, посередницькі, консультаційні, інформаційні, ауди­торські, трастові послуги.

Таким чином, банки - найактивніші суб'єкти фінан­сового ринку. Виконуючи свої функції та здійснюючи опе­рації, банк забезпечує функціонування фінансового рин­ку і його сегментів - грошового, валютного ринку, ринку позикових капіталів.


ЗМІСТ ПІДРУЧНИКА



Реклама!


Заказать реферат





Статистика

Всего 24 учебника


Поиск



Все книги на данном сайте являются собственностью их авторов и предназначены исключительно для ознакомительных целей.
Просматривая, скачивая книгу Вы обязуетесь в течении суток ее удалить.

Подробности одеяла из овечьей шерсти на сайте.