УЧЕБНИКИ
ОН-ЛАЙН

Главная Заказать работу Контактная информация Статьи партнёров


Тема 3. АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ВИТРАТ, ОБСЯГУ

ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРИБУТКУ

 

1.     Аналіз беззбитковості в роботі підприємств.

2.     Цільове планування прибутку.

3.     Операційний важіль, та його складові.

4.     Розрахунок точки беззбитковості, запасу фінансової міцності та с впливу операційного важеля.

 

1.                      Аналіз беззбитковості в роботі підприємств

 

Однією з найважливіших характеристик взаємозв'язку затрат, обсягу виробництва і прибутку є аналіз беззбитковості.

Такий аналіз можливий при системі обліку змінних затрат, основою якої є поділ затрат на постійні та змінні, а також при використанні показника маржинального доходу.

Точка беззбитковості – це такий обсяг реалізації, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутку, ні збитків.

Синонімами поняття точки беззбитковості є точка рентабельності, мертва точка, точка критичного обсягу реалізації.

Аналіз беззбитковості використовують при:

1)     започаткуванні нового виду діяльності, наприклад, при організації нового виду виробництва;

2)     при розвитку і розширенні того, що вже існує;

3)     виготовленні нового виду продукції, наданні нового виду послуг.

Аналіз беззбитковості дає змогу відповісти на такі важливі питання:

Чи зростає можливість беззбиткової роботи компанії, або чи зменшується вона протягом певного періоду часу?

Чи покриє збільшення обсягу продажів затрати на проведення маркетингової програми?

Чи збільшиться прибутковість підприємства після впровадження на ринок нового продукту?

Чи окупиться модернізація виробництва?

Отже, цілі, для яких використовують аналіз беззбитковості, слідуючі:

1)     оцінка початкового періоду функціонування нового підприємства;

2)     оцінка прибутковості нового виду послуг або нового виду продукції;

3)     оцінка прибутковості інвестицій при нарощуванні основного капіталу.

Точка беззбитковості може бути визначена трьома методами:

1)     методом рівняння;

2)     методом маржинального доходу;

3)     графічним методом.

 

Метод рівняння

 

Згідно з цим методом для визначення точки беззбитковості використовують загальну формулу розрахунку доходу від реалізації:

Дохід = змінні  +          постійні          +          прибуток

             затрати              затрати

або

Ціна   =    змінні           +      постійні   +        прибуток
         виробу   затрати на           затрати на          на одиницю

                одиницю            одиницю              виробу

                 виробу                  виробу

Звідси, згідно з наведеним правилом, формула розрахунку точки беззбитковості матиме вигляд:

Дохід від реалізації = змінні витрати + постійні витрати + О

Приклад. Підприємство виготовляє і реалізує вироби.

Дані на один виріб:

Ціна                                                                 70 грн.

Змінні затрати                                                 50 грн.

Маржинальний дохід                                     20 грн.

Постійні заграти за місяць                             12000 грн.

Дані за місяць:

реалізація (1000шт)                             70000  100%

змінні затрати (1000шт* 50 грн.)       50000  71,4%

маржинальний дохід                          20 000  28,6%

постійні затрати                                             12000

прибуток                                                         8 000

Визначимо точку беззбитковості (ТБ) для цього підприємства;

а) за умови, що ТБ визначають у штуках:

70х = 50х +12000 + О 20х =12000 х = 600 шт. виробів

б) за умови, що ТБ визначають У грошовому виразі

х=0,714х + 12000 + О

0,286 х =12000

х = 42000 грн.

 

Метод маржинального доходу:

 

Маржинальний дохід = постійні затрати + прибуток

У точці беззбитковості:

Маржинальний дохід = Постійні затрати

Формула точки беззбитковості у штуках:

Формула беззбитковості у грошовому виразі:

 шт.

 

Коефіцієнт маржинального доходу (КМД) – це співвідношення суми маржинального доходу і суми доходу від реалізації.

Тепер точка беззбитковості становитиме:

 

Графічний метод

  

 

 

 

 

 


 

                                                                                     Обсяг виробництва

Рис. 9. Графік беззбитковості

Обсяг продажів, що перевищує точку беззбитковості, забезпечує прибуток. Якщо обсяг продажів нижче від точки беззбитковості, підприємство зазнає збитків.

Точка беззбитковості, отже, вказує на те, при якому обсязі виробництва дохід від реалізації покриє сумарні (валові) витрати підприємства. Точка беззбитковості залежить від трьох факторів:

· ціни продажу виробленого товару;

· змінних витрат виробництва, реалізації, управління;

· постійних витрат виробництва, реалізації, управління.

Зменшення ціни реалізації продукції вимагає збільшення обсягу продажів. Збільшення змінних витрат на одиницю виробу вимагає збільшення обсягу продажів у точці беззбитковості. Аналогічно збільшення суми постійних витрат вимагає збільшення обсягу продажів у точці критичного обсягу виробництва.

Аналіз беззбитковості для багатономенклатурного виробництва

У тому разі, коли підприємство виготовляє і продає декілька видів продукції, точку беззбитковості можна визначити, виходячи із загального коефіцієнта маржинального доходу і всієї суми доходу від реалізації.

Таблиця 4

Визначення точки беззбитковості для багато номенклатурного виробництва

 

Продукція А

Продукція Б

Разом

Дохід від реалізації

1000

100%

4000

100%

5000

100%

Змінні витрати

700

70%

1600

40%

2300

46%

Маржинальний дохід

300

30%

2400

60%

2700

54%

Постійні витрати

2000

 

Прибуток

700

 

Приклад. Коефіцієнт загального маржинального доходу

Точка беззбитковості:

Слід урахувати що зі зміною структури виробництва коефіцієнт загального маржинального доходу і величина точки беззбитковості змінюються, тому їх належить визначати для кожного варіанта.

Отже, аналіз беззбитковості передбачає низку припущень, при які мати уявлення при його використанні.

По-перше – це постійність продажної ціни, яка, своєю чергою, ґрунтується на двох інших припущеннях;

· еластичність попиту на продукцію дуже висока, що дає змогу залишатись ціні постійною у міру збільшення продажів,

· ціна продажу продукції за звітний період часу стабільна.

По-друге припущення полягає у тому, що змінні витрати на продукцію теж відносно стабільні, а постійні і змінні витрати правильно визначені і класифіковані.

По-третє припущення передбачає, що в запланованому періоді можливі зміни обсягів виробництва, які забезпечують самоокупність.

2.                      Цільове планування прибутку

 

Діяльність підприємства має на меті не лише визначення беззбитковості виробництва, а й отримання прибутку. Аналіз беззбитковості легко продовжити для визначення планової величини прибутку.

Обсяг реалізації, необхідний для отримання планової величини прибутку, визначають згідно з методикою знаходження точки беззбитковості з урахуванням планової величини прибутку.

 

Приклад. Підприємство планує отримати 15 000 гри. прибутку від реалізації виробів. Вихідна інформація про ціну і структуру затрат подана у попередній темі. Необхідно визначити, скільки треба виготовити і продати виробів, щоб отримати планову величину прибутку (в штуках і гривнях).

Метод маржинального доходу

Обсяг реалізації = (постійні затрати + плановий прибуток) : КМД (грн.)

Обсяг реалізації (у гривнях) = (12 000 + 15 000) : 0,286 = 94406 грн. 

Обсяг реалізації (у штуках) = (12 000 + 15 000) : 20 = 1350 шт.

З цієї ж залежності можна визначити величину прибутку, що його отримає підприємство при запланованому рівні виробництва і продажів.

 

Приклад. Підприємство планує виготовити і продати протягом місяця виробів на суму 100 000 грн. Яка при цих самих даних величина прибутку?

Маржинальний метод:

Прибуток = (обсяг реалізації * КМД) – постійні затрати

Прибуток = (100 000 * 0,286) – 12 000 = 16 600 грн.

Окрім того, використовуючи попередні залежності, можна визначити ціну виробів, за якою треба продавати товар для отримання запланованої величини прибутку.

 

Приклад. Підприємство планує продати 1500 шт. виробів і при тому отримати 20 000 грн. прибутку. При якій цiнi можливий цей результат?

Обсяг продажу * ціну = змінні затрати * обсяг продажу +

+ постійні затрати + плановий прибуток

1500 шт. * ціну = 50 * 1500 + 12 000 + 20 000 ціна =71,3 грн.

Як далеко запланований виторг вiд реалізації "відделяється" від точки беззбитковості, показує запас фінансової міцності або межа фінансової безпеки.

 

Запас фінансової міцності – це величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг реалізації перевищує точку беззбитковості. Він відображає величину можливого зниження обсягу виробництва і реалізації без ризику покрити затрати.

Запас міцності може виражатись у грошовій формі або у процентах. Запас фінансової міцності = виторг – точка беззбитковості (у грошовій формі)

У нашому прикладі:

Обсяг реалізації                       70 000 грн.

Точка беззбитковості              42 000 грн.

Запас міцності у грошовому вираженні:

70 000 – 42 000 – 28 000 грн.

Запас міцності у процентах:

28 000 : 70 000 – 0,4 або 40%

 

3. Операційний важіль, та його складові

 

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля проявляється у тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди приводить до більшої зміни величини прибутку.

Ідея операційного (виробничого) важеля ґрунтується на поділі затрат на постійні і змінні. Аналогічний поділ як було описано раніше, покладено в основу аналізу беззбитковості, що дає відповідь на запитання: скільки одиниць товарів і послуг має продати підприємство, щоб покрити свої постійні затрати. Ціна при тому має компенсувати всі змінні затрати i враховувати маржинальний дохід для покриття постійних затрат і прибутку. Після продажу кількості товару, необхідної для покриття постійних затрат, маржинальний дохід від кожної додатково проданої одиниці товару піде на формування прибутку (за умови, що не буде стрибкоподібного зростання обсягів, яке може призвести до значного зростання постійних затрат).

На рис. 10. показана схема грошового обігу підприємства за участю операційного важеля.

  

 

 

 

 

 

 

 


 

Рис. 10. Схема грошового обігу підприємства за участю операційного важеля

 

Операційний важіль показує, у скільки разів може змінитися значення
прибутку при збільшенні (зменшенні) обсягу продажів.

Цей ефект зумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних та змінних затрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні обсягу виробництва. Отже. Операційний важіль залежить від співвідношення постійних і змінних затрат. Чим більший рівень постійних затрат, тим більша сила впливу операційного важеля Вказуючи на темпи падіння прибутку з кожним процентом зниження виторгу, сила операційного важеля свідчить про рівень підприємницького ризику даного підприємства.

% зміни прибутку = % зміни виторгу * операційний важіль

У нашому прикладі:

маржинальний дохід = 20 000 гри.

прибуток                      = 8 000 гри.

операційний важіль    = 20 000 : 8 000 = 2,5

Якщо підприємство планує збільшити обсяг продажу на 10%, то сума прибутку збільшиться на 25 % (10*2,5 = 25), (12*2,5) = 30%

Оскільки сила дії операційного важеля залежить від співвідношення постійних та змінних затрат, його можна використовувати для управління структурою затрат підприємства, для вибору оптимальних співвідношень затрат. Якій структурі надати перевагу:

· з переважанням змінних затрат (малий операційний важіль);

· з переважанням постійних затрат (великий операційний важіль).

Приклад. Візьмемо дані про фінансові результати двох підприємств з однаковою сумою прибутку і різною структурою затрат.

Таблиця 5

Фінансові результати діяльності підприємства А і Б

Показники

Підприємство А

Підприємство Б

тис.грн.

%

тис.грн.

%

Обсяг реалізації

50

100

50

100

Змінні затрати

30

60

15

30

Маржинальний дохід

20

40

35

70

Постійні затрати

15

 

30

 

Прибуток

5

 

5

 

Операційний важіль

20:5=4

35:5=7

 

 

Ситуація 1.

Обсяг реалізації збільшився на 20%

 

Підприємство А

Підприємство Б

Прибуток

20*4=80% або 9 тис.грн.

20*7=140% або 12 тис.грн.

 

Ситуація 2.

Обсяг реалізації зменшився на 20%

 

Підприємство А

Підприємство Б

Прибуток

5 – 4 = 1 тис.

-20*4=-80% або 1 тис.грн.

5 – 7 = - 2 тис.

-20*7=-140% або -2 тис.грн.

Отже, якщо підприємство збільшує обсяг продажів, то перевагу слід надати структурі затрат підприємства Б з вищим операційним важелем: кожен процент приросту виторгу принесе ньому підприємству значно більший процент приросту прибутку, ніж підприємству А. Однак якщо виторг у 50 тис.грн. є граничне можливий, а обсяг реалізації час від часу знижується, то сприятливішою вважають структуру витрат підприємства А,- тому що воно не втрачає маржинальний дохід і прибуток так швидко, як підприємство Б. Динаміка прибутку підприємства А в цих умовах значно стабільніша. Крім того, при відносно низьких постійних затратах у періоди різкого падіння продажів збитки підприємства А виникають не відразу.

Тому ідеальними умовами для підприємства є поєднання низьких постійних затрат високим маржинальним доходом. Для підприємств, які мають велику кількість застарілих основних фондів, сила операційного важеля становить неабияку небезпеку: в умовах економічної нестабільності падіння платоспроможного попиту клієнтів та високої інфляції кожен процент зниження виторгу обертається значним падінням прибутку i входженням підприємства в зону збитків.

 

4. Розрахунок точки беззбитковості, запасу фінансової міцності та с впливу операційного важеля

 

Оскільки аналіз “Витрати-Обсяг-Прибуток” потребує розподілу витрат на змінні та постійні, при аналітичних розрахунках необхідно розрізняти перші витрати від других за допомогою проміжного результату діяльності підприємства. Цю величину називають валовою маржею, результатом від реалізації після відшкодування змінних витрат, сумою покриття або внеском. Головною метою підприємства є максимізація валової маржі, оскільки саме вона є межею покриття постійних витрат і формування прибутку.

Сила впливу операційного важеля розраховується відношенням валової маржі до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку приносить кожний відсоток зміни виручки.

Операційний аналіз також часто називають аналізом беззбитковості, оскільки він дозволяє розраховувати таку суму або кількість продаж, при яких надходження дорівнює витрачанню. Бізнес не несе збитків, але і не приносить прибутків. Точка беззбитковості – це та межа, яку підприємству слід перевищити, щоб вижити. Тому точку беззбитковості називають межею рентабельності. Чим вищою є межа рентабельності, тим складніше її перевищити. З низькою межею рентабельності легше переносити зменшення попиту, відмовитись від завищеної ціни реалізації. Зниження межі рентабельності можна досягти за рахунок збільшення валової маржі або скорочення постійних витрат.

Ідеальні умови для бізнесу – поєднання низьких постійних витрат з високою валовою маржею. Необхідно знаходити вдалий компроміс між постійними та змінними витратами.

Запас фінансової міцності показує, як виручка від реалізації віддаляється від межі рентабельності. Для цього користуються алгоритмом, представленим а табл. 6.

Таблиця 6

Розрахунок межі рентабельності, запасу фінансової міцності і с впливу операційного важеля

1. Валова маржа:

Виручка від реалізації

мінус

Змінні витрати:

- матеріали

- змінна заробітна плати

- інші змінні витрати

(А)

 

 

 

 

 

 

(В)

Разом змінних витрат

Валова маржа

2. Коефіцієнт валової маржі:

те ж, у%

% валової маржі =

(С)

3. Постійні витрати:

- постійна оплата праці (оклади);

- оренда;

- податки;

- паливо;

- вода;

- телефон;

- поштові послуги;

- страхування;

- ремонт;

- реклама;

- % за кредит;

- амортизаційні відрахування;

- інші постійні витрати

(Д)

Разом постійних витрат

4. Межа рентабельності:

(Е)

1)                       Запас фінансової міцності

5.1. В грн.:

5.2. У % до виручки:

(Н)

6. Прибуток:

(М)

 

Всі величини, що беруть участь в розрахунках, очищені від ПДВ. Розрахунок починається з розподілу постійних та змінних витрат, тому що без цього неможливо розрахувати валову маржу. Спів ставивши її з сумою виручки, одержують коефіцієнт валової маржі (частку валової маржі у складі виручки від реалізації). Діленням постійних витрат на коефіцієнт валової маржі отримують поріг (межу) рентабельності. Перевищення фактичної виручки від реалізації на межею рентабельності складає запас фінансової міцності підприємства. Запланований прибуток розраховується множенням запасу фінансової міцності на коефіцієнт валової маржі.

На рис. 11 і 12 показано високий і низький рівні операційного важелю.

                                                          

Рис. 11. Високий рівень операційного важеля

                                                              

Рис. 12. Низький рівень операційного важеля

 

Для підприємства краща ситуація, коли рівень операційного важеля високий. Тоді підприємству легше перейти межу рентабельності і увійти в зону прибутків.

Таким чином, максимізація прибутку шляхом зміни частки змінних і постійних витрат, визначення точки беззбитковості і запасу фінансової міцності відкриває можливості підприємствам планувати на перспективу розміри зростання прибутку і заздалегідь приймати відповідні заходи щодо зміни в той чи інший бік величини змінних і постійних витрат.

Прогнозні розрахунки прибутку важливі не лише для самих підприємств та організацій, які виробляють і реалізують продукцію (послуги), але й для акціонерів, інвесторів, банків, пов’язаних з діяльністю даного підприємства. Тому планування оптимальної величини прибутку є важливим фактором успішної підприємницької діяльності підприємств і організацій в період становлення ринкової економіки.


ЗМІСТ ПІДРУЧНИКА



Реклама!


Заказать реферат





Статистика

Всего 24 учебника


Поиск



Все книги на данном сайте являются собственностью их авторов и предназначены исключительно для ознакомительных целей.
Просматривая, скачивая книгу Вы обязуетесь в течении суток ее удалить.